Марокко

Столиця: Рабат (1 622 860 чол. (2004)).
Державний устрій: конституційна монархія.
Часовий пояс: різниця з київським часом взимку – 2 години назад, влітку – 3 години назад.
Державне свято: День Незалежності від Франції та Іспанії (2 березня).
Грошова одиниця: дирхем.

Географія
Омивається на півночі водами Середземного моря, на заході — Атлантичного океану. Гібралтарська протока відділяє Марокко від Європи. На сході та південному сході межує з Алжиром, на півдні — із Західною Сахарою. Південно-східний кордон у пустелі Сахара достеменно не визначений. На північному узбережжі Марокко розташовано іспанські напіванклави Сеута і Мелілья. Країна поділяється на чотири фізико-географічних регіони: Ер-Риф, або гірський район, що простягається паралельно до середземноморського узбережжя; гори Атлас, які простираються через країну з південного заходу на північний схід від Атлантичного океану до Ер-Рифа, від якого їх відмежовує западина Таза; район широченних берегових рівнин атлантичного узбережжя; долини, які пролягають на південь від Атлаських гір і переходять у пустелю. Найвища точка країни — гора Джебель-Тубкаль (4165 м) — знаходиться у Великому Атлаському хребті. Ер-Риф здіймається до 2440 м над рівнем моря. Себха-Тах — найнижче місце в Марокко — має 55 метрів нижче рівня моря. Головні річки країни – Мулуя, що упадає в Середземне море, і Себу, яка вливається в Атлантичний океан. Загальна протяжність кордонів держави дорівнює  2017,9 км. Столиця Марокко – місто Рабат. Інші великі міста –Агадир, Касабланка, Марракеш та Фес.
Велична краса імператорських міст, неначе втілення казок “Тисячі та однієї ночі”, з їхніми характерними баштами, пречудовими Казбами, вируючими життям Мединами, є візитівкою Марокко. Це країна природних контрастів, де краса скелястого Антиатласа поєднується з плавними лініями піщаних пагорбів пустелі Сахари, а також неабияким різноманіттям флори та фауни зелених оаз. Тут погляд притягує розкіш чудових курортів Агадира на Атлантичному узбережжі. Навіть узимку в Марокко Ви зможете насолодитися чудовим відпочинком, погрітися на ласкавому осонні на облаштованих золотих пляжах.

Клімат
Марокко – середземноморська країна із субтропічним кліматом. Уздовж побережжя Атлантики проходить холодна Канарська течія, завдяки чому температура повітря влітку знижується і часто виникають тумани. Над рештою території країни панує спекотна погода, температура влітку сягає +40°C, а взимку становить +20–25°C. Через це ідеальною порою для відвідання Марокко є весна, коли все розквітає й наповнюється буянням барв. Улітку, а саме в серпні, середня денна температура в Агадирі становить +28°C, на вечір знижується. Тому потрібно мати при собі теплий одяг. Взимку на височині в горах іноді йде сніг.

Історія
Марокко - споконвічні землі кочових берберських племен. Історія Марокко сягає IV ст. до н.е., коли на цих землях існувала Мавританська (Берберська) держава, захоплена римлянами після падіння Карфагена. Пізніше ці землі були захоплені Візантією, для того щоб остаточно забезпечити їй панування в арабському та ісламському світі. У XIX ст., а саме з 1912 року, Марокко перебувало під колоніальною владою (протекторатом) Франції, Великобританії, а також нетривалий час - Німеччини. В результаті запеклої боротьби марокканського народу проти колонізаторів у березні 1956 р. Франція, а у квітні того ж року й Іспанія були змушені визнати державну незалежність і територіальну цілісність Марокко. Незалежне Марокко є монархією, яка посідає значне місце в арабському світі. Проблема Західної Сахари залишається невирішеною протягом багатьох років і повинна бути врегульована за безпосереднього втручання ООН.

Мова
Державною мовою є арабська, проте широко розповсюджена також і французька, а в північній частині країни – іспанська. Її можна почути на території давньої іспанської Сахари, яка належала Мадриду і колишньому анклаву цієї країни до 1975 року – Сиді-Іфні. У таких містах, як Тетуан, простіше зрозуміти одне одного, розмовляючи іспанською.

Кухня
У марокканській кухні поєднуються екзотичний вплив Африки, традиції арабської та французької кулінарії. Вона відрізняється нескладними рецептами м’ясних страв, соусів, тістечок і фруктових закусок. Щоб якнайповніше відчути оригінальний смак марокканської кухні, треба харчуватися у тамтешніх ресторанах. На початку трапезування подають густий, наваристий м’ясний суп з овочами “харрі”. Під час рамадану, по закінченні посту подають “хариру” – суп з баранини, з коріандром та бобовими. Улюбленою національною стравою є “таїне” – різновид м’ясного або рибного гуляшу з оливками, а також традиційна страва “кускус” – жменя пшеничної крупи з тушкованими овочами й бараниною. На півдні країни в “кускус” не додають м’яса, а заправляють його лише цибулею та родзинками. Зазвичай цю страву їдять правою рукою, формуючи кульку й занурюючи її в соус. Традиційно головною стравою в марокканських оселях є запечене в глиняній формі або смажене на відкритому вогні м’ясо ягняти “мешуа”. Його можна скуштувати і в деяких ресторанах за спеціальним замовленням. Шматочки м’яса відокремлюються (завжди правою рукою) і вживаються з круглими коржиками, приготовленими в особливій печі. Якщо господарі хочуть особливо вшанувати гостя, вони подають пастилу – ніжне східне тістечко з начинкою з голуба та мигдалем, полите глазур'ю. По закінченні трапези пропонується десерт; найвідоміші тістечка  – “ріжки газелі”, маленькі рогалики з мигдальною та медовою начинкою. До них подається м’ятний чай, для приготування якого використовуються зелене листя китайського чаю та місцева м’ята. Участь у церемонії чаювання є однією з найголовніших подій для  туристів, які відвідують Марокко. Ця церемонія має свої традиції: призначається особливий гість (зазвичай чоловік), котрий керує цим таїнством. Він повинен сидіти на підлозі зі схрещеними ногами перед невеличкою тацею, на якій стоять глек, маленькі чашечки, три коробочки чаю, м’ята та цукор. У цілковитій тиші гість насипає дрібку чаю в глечик і заливає його окропом, додаючи свіжу м'яту та цукор. Поки чай настоюється, учасники церемонії у мовчазному очікуванні розмірковують про щось світле й високе. Розпорядник наливає спочатку трохи чаю собі, куштує його, і тільки після цього, високо піднімаючи глека, – решті учасників чаювання. Гості повинні випити бодай три порції чаю за здоров’я господаря, виражаючи в такий спосіб подяку за гостинність.

Населення
Марокко – це країна усміхнених людей, які поглядають на життя радісно та з надією. У цій країні проживають близько 29 млн. чоловік, більшість з яких – араби та бербери (на пустельній території півдня та сходу). Столиця берберів Марракеш розташована в Атлаських горах. Берберські племена, що мешкають на території північно-західної Африки понад 3 тисячі років, мусять розраховувати тільки на свої звичаї, які передаються з покоління в покоління, і пристосовуватися до тяжких життєвих умов. Завдяки дуже давнім традиціям це населення виживає в умовах скелястого й гірського бездоріжжя. Життя поселень сконцентровано в головній общині, де проживає плем’я, якому належить господарство, та досить багаточисельні сім’ї. Ставлення берберів до сім’ї, домашнього вогнища та тварин практично не змінилося, лишилося первісним. До сьогодні вони не сплачують податків державі й не отримують від уряду ані дотацій, ані будь-якої іншої допомоги. Для більшості марокканців нагода сфотографуватися з іноземними туристами є додатковим джерелом прибутків.

Природа
На думку природознавців, тільки на заході, у районі Антиатласа починається справжня Африка. Клімат тут більш спекотний. Жовтогарячі схили сягають висоти 2000 м над рівнем моря. Тут ростуть кактуси, опунції, колючі чагарники та дерева ендемічної залізної арганії, яку полюбляють кози. У пошуках молодих паростків ці парнокопитні можуть навіть цілим стадом видряпатися на верхівку арганії. У заплавах річок розкинулися смарагдові оази. Річка Масса – природній заповідник з багатьма видами птахів. Коли  прийти на річку рано-вранці, близько сьомої, можна побачити величезну кількість рожевих фламінго. Згодом, із відпливом річки, вони відлітають. За доби античності з Марокко вивозили тварин для римських цирків, тут водилися жирафи, слони, берберські леви. Зараз збереглися антилопи, газелі та лисиця–фенек, а також представники інших видів фауни.

[Теги: тури до Марокко, Марокко тури, ціни на тури в Марокко, вартість турів до Марокко, пошук, заказ та бронювання турів до Марокко]